Обираючи назву цієї публікації і формуючи її основні тези, я певною мірою вагався у доречності поширення цієї інформації саме тепер – в умовах війни, кульмінаційні події якої, схоже на все, відбудуться у найближчій перспективі. Камінь спотикання – внутрішня цензура, орієнтована на поширений сучасний перифраз: «не на часі». Ця лексична сполука відіграє роль рятівної соломинки для державних мужів, які не хочуть або не можуть дати відповідь на так звані незручні питання. Водночас і пересічні громадяни України мусять добирати слова в оцінках подій і характеристиках державних інституцій та її керманичів. Адже недоліки і вади останніх тьмяніють на тлі кривавого шлейфу злочинів, що залишає після себе путінська орда.
Утім, драма, учасниками якої є український народ, у жодному разі не виправдовує свавілля його вождів, особливо тих, які фактично розпоряджаються людськими життями, наприклад, керівник Головного управління розвідки при Міністерстві оборони України – Кирило Буданов.
Здавалося б, визначені законодавцем завдання і цілі діяльності розвідувального підрозділу навіть по дотичній не впливають на цивільно-правовий обіг житлових приміщень. Однак воєначальник Кирило Буданов зруйнував цей стереотип із притаманною для цього державного діяча безпосередністю, що вже набила медійну оскомину.
Так, у жовтні 2022 року начальник ГУР МОУ Кирило Буданов підписав близько сотні (!!!) наказів про здійснення примусового відчуження квартир, які належать на праві власності громадянину України Мартинову Андрію Миколайовичу та ТОВ «Софія Клаб». Згідно преамбули наказів вилучення відповідних квартир зумовлено потребою забезпечення виконання ГУР МОУ бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану. На виконання відповідних наказів державні реєстратори у січні -лютому 2023 року провели зміни у реєстрі власників об’єктів нерухомого майна і тепер виконання бойових завдань ГУР МОУ забезпечено 71 (сімдесят однією) квартирами, розташованими у передмісті Києва.
Титульного власника нерухомості, який входить до числа найбільших забудовників Київської області не інформували про, скажімо так, полегшення тягарю турботи про свою власність. Прикметно, що для виконання бойових завдань ГУР МОУ обрано лише двоярусні апартаменти площею 140 кв.м., а не аскетичні однокімнатні, чи бюджетні двокімнатні квартири.
Квартирний подвиг розвідника Кирила Буданова навіть без його інформаційного висвітлення набув широкого розголосу спочатку у передмісті Києва, а згодом і в столиці. Адже із табакерки сюрпризів замість одного громадянина, який, як відомо, у полі не воїн, тобто Мартинова А.М., з’явилися 47 сімей, що придбали відповідне житло на умовах розстрочення ще кілька років тому. Є і новоспечені власники, переважно внутрішні переселенці, які рятувалися від московських орків, але волею долі і внаслідок геніальних управлінських рішень керівника ГУР МОУ потрапили на балансові рахунки останнього.
Отож, одночасно із злощасними оселями активи вітчизняних розвідників поповнилися згуртованим колективом домочадців та, ймовірно, окремими видами свійських тварин: котиками, собачками, хом’ячками тощо. Черговий фортель очільника ГУР МОУ, але вже у царині нерухомості, розширив лінійку живих анекдотів. Одначе власникам вилученого житла і на думку не спадає посміятися зі стану невизначеності, в якому вони нині перебувають. На прикладі цієї ситуації приходить усвідомлення реального стану речей у державі, особливо в її правоохоронному сегменті.
Моделюючи обставини, що надихнули керівника ГУР МОУ на практичну реалізацію операції «Квартири», напрошується очевидний висновок: об’єктом атаки мало стати майно однієї людини – забудовника Мартинова А.М. Із якоїсь незбагненної для здорової логіки причини, підлеглі Кирила Буданова, яким було доручено виконання відповідного завдання, не перевірили, чи проживають у відповідних помешканнях люди, хто проживає, на яких підставах, як давно і тк.д. тк.п.п. Таким чином, замість зойку однієї особи, яку впродовж двох років мордують корумповані правоохоронці, на адресу «Острова» лунає акапельна лайка згуртованої громади мешканців с. Софіївська Борщагівка.
Не зайвим видається навести кілька характеризуючих штрихів щодо Мартинова Андрія Миколайовича. Адже, безцеремонність, із якою Кирило Буданов реквізував десятки об’єктів нерухомого майна у Мартинова А.М., мало б опосередковано свідчити про приналежність останнього до табору «ворогів народу».
Утім, розкуркуленого забудовника складно запідозрити у нелюбові до країни, для якої він за власний кошт збудував декілька дитячих садків та шкіл із сучасним плануванням, облаштованих за останнім словом техніки. Із початком війни Мартинов А.М. не кинувся навтьоки в бік західного кордону, а разом із членами релігійної громади церкви «Благодать» розпочав евакуацію мешканців Бучі, Ворзеля, що перебували в окупації. У подальшому Мартинов А.М. виділив багатомільйонні пожертви на придбання продуктових наборів, предметів гігієни та речей першої необхідності для вимушених переселенців, допомогу збройним формуванням України, у тому числі і підрозділам ГУР МОУ.
P.S. Хотілося б повірити нашому Президенту, що всі корупціонери і лихі чиновники виїхали з України з початком війни, але життя лукаво підморгує на цей вислів…
к.ю.н., адвокат Павленко М.В.