«Он уже давно мне говорит: „Что это у тебя, братец, в голове всегда ералаш такой? Ты иной раз метаешься как угорелый, дело подчас так спутаешь, что сам сатана не разберёт, в титуле поставишь маленькую букву, не выставишь ни числа, ни номера“
М.В. Гоголь – «Записки сумасшедшего»
Нарешті, звершилося! Із гнітючого сонмища жерців законності і справедливості постав новий тип суддів – суддя Зорро, який не лише вершить правосуддя, але й захищає знедолених та ображених від свавілля влади і колег лиходіїв із Верховного Суду. Постать цього героя тривалий час прикрашає лави буковинської Феміди. Йдеться про суддю Чернівецького апеляційного суду Онуфрія Колотила з титулом секретаря судової палати із розгляду кримінальних справ та адміністративних правопорушень, який комбінує інструменти правосуддя з неблаговидними прийомами анонімника.
У чернівецькій правовій спільноті за цим майстром правосуддя закріпився імідж невтомного женця людських пристрастей, закарбованих на сторінках обвинувальних актів. Сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності тлумачиться колишнім випускником міліцейської альма-матер – училища ім. Ф. Дзержинського О. Колотилом як головний доказ винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Як засвідчує зміст ресурсу «Ютюб», Онуфрій Колотило марив лаврами судді Верховного Суду. Під час співбесіди О.О. Колотило не здивував поважних екзаменаторів реформаторськими ідеями про законодавчі зміни, які забезпечать необхідні умови для оперативного засудження обвинувачених за спрощеними процедурою – від 1 до 7 днів. Але не склалося в частині доведення власної професійної компетенції, оскільки суддя-абітурієнт навіть не здогадувався про існування в кримінальному процесі такого принципу, як «верховенство права»! Та й з поясненням походження активів О. Колотило не був на висоті.
Після невдалого дебюту у Верховному Суді Онуфрій Колотило повернувся на регіональну правову ниву із багажем злоби та ненависті до своїх більш успішних колег.
Реакційний характер вищезазначеної особи створює неповторну атмосферу в кримінальних провадженнях, що розглядаються за його участі на стадії апеляційного оскарження вердиктів суду першої інстанції. У 2019-2020 рр., беручи участь в якості захисника в розгляді апеляції прокурора на виправдувальний вирок суду першої інстанції, мав нагоду зіткнутися з проявами хронічної «адвокатофобії» зі сторони судді О. Колотила. Цілком логічно, що у жовтні 2020 р. колегія суддів, активним членом якої був О. Колотило, освятила обвинувальний вирок та запроторила мого підзахисного за грати. Утім, Верховний Суд визнав несправедливим судовий процес у цій справі, скасував вирок Чернівецького апеляційного суду і повернув кримінальне провадження на новий апеляційний розгляд.
Передумов для скасування судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення було більше аніж досить. Верховний Суд не схвалив феєричну ідею Онуфрія Колотила щодо використання в якості доказу аудіозапису розмови, записаного конфідентом правоохоронних органів, за яким тягнеться шлейф судимостей. В послужному списку означеного «викривача» містився і такий екзотичний злочин, як задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом. Також Верховний Суд відреагував на зникнення після апеляційного розгляду з матеріалів справи доказів захисту, що викривали ознаки провокації у діях правоохоронних органів. Більше того, суддівське перо Колотила обґрунтовувало у рішенні суду тезу про необов’язковість доведення винуватості особи належними і допустимими доказами, шляхом посилання на практику ЄСПЛ, що стосувалася захисту честі та гідності особи, тобто суто цивільно-правових відносин і тк.д. і т.п.
Після закінчення касаційного розгляду сторона захисту приготувалася перегорнути сторінку з прізвищем «Колотило», але не тут то було! На інформаційній арені з’явився привид цього моторного дідка з символами судової влади. Одночасно з поверненням матеріалів справи з Верховного Суду до Чернівецької апеляції над кримінальним провадженням здійнялося паперове цунамі у вигляді численних скарг, підписаних від імені конфідента з репутацією сексуального розбійника, але з характерною для Онуфрія Колотила стилістикою.
Авторство Онуфрія Колотила на анонімку, підписану провокатором багаторазового використання, в якій поливається інформаційними фекаліям Верховний Суд та вітчизняна адвокатура, доводиться змістом публічних інтерв’ю цього судді. Видається дивним, але ані Вища рада правосуддя, ані Верховний Суд не реагують на хамську поведінку Онуфрія Колотило, який відкрито шпетить своїх колег верховників за некомпетентність, називаючи їх «випадковими людьми», «підібраними з вулиці» тощо.
Заслуговує на увагу безпосередність Онуфрія Колотила у використанні офіційного сайту Чернівецького апеляційного суду як інформаційного рупору для огуди Верховного Суду. Відбиток творчої активності Онуфрія Колотила збагатив рубрику «Прес-центр», що включає в тому числі підрубрику «Інтерв’ю, коментарі, відповіді». Наразі єдиним інтерв’ю на сайті Чернівецького апеляційного суду є публікація під назвою: «Онуфрій Колотило: Вигадують правила, за якими грати неможливо» від 10.07.2020 р. за веб-посиланням: https://cha.court.gov.ua/sud4822/pres-centr/interview/967452/.
Не відмовлю собі в задоволенні і процитую перлини колотилівської «правди». Приміром, Онуфрій Колотило наголошує на кадрових проблемах Верховного Суду: «Це свідчить про те, що сформований за минулої влади склад Верховного Суду в 10 разів гірший за підбір суддів попередніх влад. Це свідчить про неефективний добір кадрів, недосконалу судову систему, законодавство…».
Не оминув увагою вищезазначений суддя і чинників, що продукують некомпетентність суддів Верховного Суду: «У нас же все побудовано на тому, що беремо з вулиці людей, які ніколи не працювали прокурорами, суддями, слідчими й вимагаємо від них ефективності».
Висловлюючи скептичне ставлення до суспільних очікувань щодо покращення якості правосуддя найвищого суду у системі судоустрою України, Онуфрій Колотило вважає, що проблема кадрового наповнення Верховного Суду є однією з причин, що руйнує українську державність: «Чомусь думають, що вони краще працюватимуть за попередників. Тому й валиться все у нашій багатостраждальній країні».
Зважаючи на явні етичні вади процитованих висловлювань, Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала б вказати буковинському інквізитору на його місце в судовій системі України, але щось не складається…
Очевидно, що безкарність за порушення суддівської етики, розправляє літературні крила Онуфрія Колотила в жанрі анонімних дописів, а разом із тим створює серйозні загрози для його психічного здоров’я. Адже у пошуках ефективної помсти Верховному Суду за уявну образу ця особа крокує слідами гоголівського головного героя «Записки сумасшедшого».
Адвокат, к.ю.н. М.В. Павленко